не встиг розпочатися рік, як провід партії правий сектор відлучив від нації товариша письменника андруховича, а заодно й усім нам, діячам мистецтв і майстрам культури, дохідливо розповіли шо там можна шо нєлзя.
шановні товариші з правого сектора! дорогі малята! я буду по пунктах.
1) термін «постмодерний неоцинізм» - це ваш внесок у культурологію? як і "генітальна література"? бо я такої дилетантської й інфантильної термінологіії щось раніше не зустрічав. ці явища породжені політичною ідеологією лібералізму? і вони небезпечні для духовно пошкодженої тривалою російсько-комуністічною окупацією україни?
особисто я вловив у самому першому пункті наїзду на одного з найзначніших і відомих у світі українських письменників останніх десятиліть (а не сумно відомого у фахових колах івано-франківського літератора) якісь підліткові нотки.
не буду заступатися за гнилий лібералізм, не лише вам він не подобається. на передньому краї боротьби з лібералами у сучасній європі - наш великий північний сусід росія на чолі з любим товаришем путіним, а також активно підтримувані і фінансовані ним численні ультраправі і ультраліві європейські ідіоти. хочу заступитися лише за російсько-комуністічну окупацію. за совітів ніяким лібералізмом і не пахло. одна проблема - без нього якось занадто смерділо, але нічо так, піпл звик.
далі у нас йде огидне паплюження українських письменників-класиків - характеристика тараса шевченка як "пияка та шланга", григорія сковороди як "педераста", івана франка "як атеїста кінченого" та ін.
ну шо. більшість письменників, і не тільки українських, не були християнськими святими, а були живими людьми з властивим людям вадами і слабкостями.
гублюся в здогадах шо такоє шланг, але пияком тарас григорович, звичайно, не був, хоча в день, за нашими мірками, в середньому літра півтора міцного алкоголю випивав. досить перевести всі чверті відра горілки з його щоденника в метричну систему вимірів, шоб в цьому переконатися. повинен сказати шо він був не єдиним добрим письменником, який полюбляв алкоголь. аналогічна пристрасть не заважає російським патріотам любити свого поета єсеніна, а американцям - гемінґвея або якогось чарльза буковські, не хочу продовжувати потомушто список буде довгим.
філософ сковорода теж не був підарасом, підараси у нас в раді сидять, а сковорода був гомосексуальним, і ця сторона його натури цілком розкрита в листах до ковалінського, наприклад. прикро, але гомосексуальним був не тільки сковорода, але й всі античні філософи, такі як сократ або платон, і великі воїни і полководці, наприклад александр македонський. а ґая юлія цезаря взагалі називали чоловіком всіх жінок і жінкою всіх чоловіків, але вбили його за інше.
деяким товаришам, таким як геніальний французький поет поль верлен, вдавалося успішно поєднувати алкоголізм і гомосексуалізм. але його вірші французи і сьогодні читають, а у нас перекладають українською. і взагалі, як говоритися в радянськім анекдоті про вірменське радіо і композитора чайковского, ми їх любимо не лише за це.
що до атеїзму франка, то мислячій людині властиво сумніватися в релігійних догмах, а для деяких ідея бога взагалі неприйнятна. ставлення франка, і не його одного, до релігії було складним і мінливим, але на те він і геній, щоб не укладатися в прості схеми.
наступний пункт - пропагування й підтримка різніх форм статевих збочень від еротоманії до гомосексуалізму. залишаючи осторонь гомосексуалізм, (я навіть не хочу аналізувати природу програмної гомофобії правого сектора), дозволю собі заступиться за еротоманію. у цього терміна є два значення. перше - ніяке не статеве збочення, а психічний розлад, помилкова ілюзія у людини, що вона кимось кохана. власне до сексу це має дуже віддалене відношення. друге - гіперсексуальність. якщо чесно, то нічого страшного, річ дуже поширена, особливо в юності, з роками, як правило, проходить. більше того, наскільки мені відомо, серед членів правого сектора є окремі товариші, які люблять займатися сексом, і при цьому вони залишаються стійкими бійцями. і взагалі, у дорослих не прийнято зациклюватися на таких проблемах. а ось аналізувати їх природу в літературних текстах у літераторів якраз прийнято. тож політичній силі не варто загострювати нездорової уваги на сфері інтимного.
про національну ідею і особливо степана бандеру я на всяк випадок помовчу. хочу тільки згадати один епізод - моє перше спілкування минулої весни з керівництвом правого сектора у вашому офісі на петрівці. там один керівний товариш, який нині віддалився від партії, (ні, не Borislav Bereza) на питання в чому ваша кардинальна відмінність від «свободи», так сказав: «по-перше, в нас немає фаріон… і взагалі, у нас на порядку денному - трансформація націоналістичної ідеології в загальнонаціональну». (кінець цитати).
так от. влучна була думка.
Немає коментарів:
Дописати коментар